Е. Стахив: «Молодую гвардию» «списали» с ОУНовского подполья на Донбассе

16.09.12 14:56Сколько просмотров этой статьи2153Сколько комментариев этой статьи0

Зараз кажуть про "ОУН-УПА", і це є більшовицька провокація. Була ОУН і була УПА. Хто об'єднує ОУН та УПА, той провокатор... Донбас не завжди був таким. Ми, підпільники, у 1942–1943 роках мали там більше впливу, ніж нині має київська влада... Червоно-чорний прапор - це фашизм.

Тим пригодам, які пережив цей чоловік, може позаздрити будь-який супергерой.

Почавши з організації армії Карпатської України, у 1942-1943 рр. оунівець Євген Стахів очолював українське націоналістичне підпілля на Донбасі. Він причетний до створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) - багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України. Він причетний до перетворення ОУН із тоталітарної організації на демократичну.

На еміграції Стахів став одним із активістів "двійкарів" - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син - лауреат Нобелівської премії.

Зараз важко повірити, щоб українські націоналістичні сили діяли на Донеччині та користувалися там неабиякою підтримкою, чи в те, що саме східняки вплинули на кардинальну зміну ідеології проводом ОУН. Справді, незнання власної історії сприяє породженню міфів, які відводять нас далеко від правди про самих себе.

Останній з керівної ланки ОУН, Євген Стахів все ще хвацько відповідає на запитання, любить пожартувати, дозволяє собі сльози тільки коли декламує вірші Шевченка, і сьогодні святкує свої 94-ті уродини у Нью-Йорку, де живе вже 69 років.

Він голова президії Середовища УГВР за кордоном, кавалер 3-х орденів: "За заслуги перед Україною" (який отримав ще від Леоніда Кучмии) і Ярослава Мудрого IV i V ступенів (які отримав з рук Віктора Ющенка).

Ще донедавна Стахів особисто керував власним двадцятирічним "б’юіком". Його старший син - директор з міжнародних проектів Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США, лауреат Нобелівської премії Євген-Зенон Стахів, не дуже полюбляє їздити з батьком, до речі, також інженером за фахом. Справа в досить екстремальній манері водіння.

"Історична Правда" бажає Євгену Стахову здоров'я. З нагоди його дня народження ми підготувавали добірку цитат оунівця.

--------------------

**Моє основне правило - бути оптимістом**. Тільки завдяки цьому - а також умінню пожартувати - я й живу так довго. Тому й доля любила мене, не цуралася. **Намагаюся донести до всіх правдиву історію українських націоналістів**. Вірю, що треба писати правду про ці події - без огляду на те, подобається це комусь чи ні. Правда допоможе розібратися історикам в подіях, що відбувалися на українських землях, і хто був героєм, а хто лише хоче жити коштом інших. **Щодня проводжу дві години за читанням інтернету.** Читаю статті New York Times, "Української Правди", "Дзеркала Тижня" - щоб знати, що діється в світі, що діється в Україні. **Я пишаюся Перемишлем – він згадується вже в "Повісті врем’яних літ", коли князь Володимир підкорив Червенські городи.** Тож я народився в одному з найдавніших міст Русі. **Батько був офіцером Української Галицької Армії.** Тож сам час і виховання визначили долю всіх членів нашої сім'ї. Нас було шестеро дітей, і всі ми входили до ОУН. **Через переслідування польською владою ми були змушені емігрувати до Чехословаччини.** Та в тих таборових умовах точилося досить жваве культурне, громадське життя, яке формувало мою свідомість, в першу чергу — національну. Але найбільший вплив мав на мене батько. Він багато розповідав мені про свій рід, про себе, я бачив його в стосунках з людьми, мимоволі перебирав собі його переконання. Батько розповідав мені про своє рідне село, свого батька — Миколу Федоровича Стахова (1850 р.н.). Дідо був жонатий з Параскевією Наливайко — з дому Наливайків, старого козацького роду. **Моєму вибору вступити до ОУН сприяло й те, що мій старший брат Володимир уже був активним учасником ОУН.** Він став міністром закордонних справ Української Республіки. Він власне стояв поряд з іншими провідниками ОУН на тому балкончику, з якого у Львові у 1941 році було проголошено про відновлення Української держави. **В 7-му класі мене обрали головою міжкласової шкільної громади.** У нас був звичай, що на голову обирали учня 7-го класу на рік. І це був, так би мовити, великий війт на цілу гімназію. Він мав справу з директором, виступав з промовою на святі Шевченка… Я багато цитував Шевченка. Взагалі багато його знаю напам'ять. **Я багато мандрував (ми називали це прогульки) по Карпатах.** **19 листопада (1938 року) на студентській забаві в Народнім домі я мав дивну несподіванку.** До мене підійшов незнайомий чоловік і запитав: "Вас звуть Євген Стахів?" "Так". "Я Роман Шухевич. Хочу вас попередити, що з Перемишля до Львова приїхала поліція. Арештовує деяких людей, питали про вас. Раджу не йти додому ночувати і взагалі втекти". Я подякував і скористався з його поради. Багато хто тікав на Карпатську Україну, я пішов до Івана Равлика, щоб допоміг. **В ті часи, коли я жив у Карпатській Україні, русинські тенденції поширювалися досить сильно.** Я вважаю, що Авґустин Волошин [прем'єр-міністр і президент Карпатської України – ІП] вів правильну політику, краще все ж пряником, ніж батогом. **Ще немає правдивої історії Карпатської України, можливо, ніколи і не буде.** **Мушу сказати, що таких добрих людей, як на Словаччині, я мало зустрічав.** **У Німеччині я став працівником Української пресової служби, адміністратором,** розмножував німецькою і українською всі бюлетені, адресував і носив на летунську пошту - щоб скоріше йшло до Південної Америки і Канади. Дещо розносив особисто по різних бюро в Берліні. Так прожив до вибуху німецько-польської війни. **Вчився їздити на автомобілі, 1 вересня 1939 року якраз складав іспит з водіння.** До речі, і досі тут, в Америці, послуговуюся тим свідоцтвом. **Восени 1940 року в Берлін мав прибути Молотов підписувати новий договір — на продовження попереднього.** Мій брат передбачав - і попередив нас про те - що існує небезпека арешту. Так і сталося. **Одного листопадового ранку (о сьомій годині) несподівано подзвонили в двері Української пресової служби, де я мешкав.** Відчинивши, я побачив двох незнайомих чоловіків в цивільному. "Чи ви Свген Стахів?" Я відразу пригадав собі розмову з Володимиром. "А що, вже приїхав Молотов?" — питаю. Вони збентежено перезирнулись: "Звідки ви знаєте, що ми до вас у справі Молотова?" Я промовчав. **Мене гукнули до телефону.** Я взяв слухавку, не знаючи, з ким говоритиму. А то дзвонив комісар гестапо і повідомив, що справу з моїми іспитами погоджено, факультет металургії погодився мені їх відтермінувати, отож я можу спокійно сидіти в тюрмі ще пару днів. **Донбас - земля, яку відкрив душею.** Після проголошення Української Республіки у червні 1941-го німці арештували основне керівництво ОУН. Тому було прийняте рішення провести пропагандистсько-просвітницьку акцію за незалежну Україну. Тоді, у 1942 році я отримав завдання від "Леміша" (Василя Кука - згодом Головного Командира УПА, який помер у Києві 2007 року) разом із похідними групами ОУН розвернути підпільну мережу в Донбасі. **Донбас не завжди був таким.** Ми, підпільники, у 1942–1943 роках мали там більше впливу, ніж нині має київська влада. Не зважаючи на те, що два десятиліття жили під більшовиками, люди залишилися там демократами! **Я дуже вдячний мешканцям Донбасу.** Два роки нас ховали та годували, ризикуючи життям. Ще раз повторюю, що це були не лише українці. Український підпільник на Донбасі потребував допомоги греків, євреїв, росіян, татар. **В той час на Донбасі було більше українських шкіл та газет, аніж за незалежної України.** **Ми боролись за самостійну Україну,** за демократичну Україну з соціальною справедливістю, рівністю, де би всі громадяни були рівні. Ми знали, що в Україні є національні меншини. Спочатку в нас було гасло "Україна для українців", але я воював на Донбасі і мої колеги казали, що це гасло є недобре, і ми це гасло відкинули і боролись за демократичну країну з рівними правами для всіх. **До війни ОУН була малою галицькою організацією, при тому пронімецькою,** оскільки особливих варіантів не існувало. Ми поширили націоналістичні ідеї від Донбасу ген по Крим. Саме те, що члени ОУН побували в містах Східної України, примусило ІІІ-ій Збір ОУН відступитися від крайнього донцовського націоналізму. Для бандерівського націоналізму місця немає, він повинен змінитися. **Бандера хотів повертати назад до тоталітаризму,** що було погано для українського народу. Отже той, хто хоче зводити пам'ятник Бандері, той бажає повертатись до тоталітаризму. Бандері, який не знав, що тут робиться - пам'ятники, а тим, хто тут воював, що? Шухевичу мають бути пам'ятники, а не Бандері! То є кривда для тих, хто воював та гинув, бо вони гинули не за Бандеру, а за Україну. **Коли ми воювали проти німців, то багато хто з Донбасу казав - ми є "русские украинцы".** Але мушу сказати, що проти німців там було легко воювати. Проти комуністів тяжче. **Ще пам'ятаю, як обурювався, коли мова заходила про стосунки галичан і східняків.** Нам неодноразово говорили, що ми, галичани, повинні змінитися. Говорили, що ми гарні організатори, а от керувати країною нас не пустять, бо Україна - це не лише Галичина, це щось значно ширше, а ми занадто вузько мислимо… Але якщо зараз подивитися на те, хто при владі, то й справді, де там галичани? **Після війни я виїхав до Америки.** Саме там у 1953-му вперше побачив фільм "Молода гвардія". Гірше того, моїм ім'ям назвали зрадника молодогвардійців - Євгенія Стаховича. Я був злий, як чорт. Я знав, що ім'я перекрутили. Більшовики як прийшли, то хапали всі німецькі документи. А в тих документах значився такий чоловік, як Євген Стахів. Адже німці шукали мене цілий рік. Ці документи й були надані Фадєєву, коли той писав свій роман. **Я категорично заперечую існування "Молодої Гвардії"!** Те підпілля, яке описав у своєму романі Фадєєв, буквально змалювали з національно-визвольного руху. Фадєєв просто "перефарбував" його в червоний колір та додав провідну роль партії. **Червоно-чорний прапор - це є фашизм.** Бо тільки більшовики, нацисти й італійські фашисти Муссоліні зробили партійні прапори державними. До речі, в УПА не було жодного червоно-чорного знаку! Тільки синьо-жовті та жовто-сині прапори, бо то були бандерівці та мельниківці. Армійці бандерівського напрямку виступали під синьо-жовтим прапором, а мельниківці - під жовто-синім. **Співпраця ОУН з німцями була вже давно.** Задовго до Другої світової війни, ще до приходу до влади Гітлера. Німеччина на той час була республіканська - демократична. Українці разом із німцями робили саботажі проти Польщі. **Версальський договір поділив Україну навпіл,** залишивши частину під Польщею. Німеччина воювала за ревізію цього договору. Ми всі, патріоти, також стояли за ревізію цього договору, щоб знову об'єднати Україну. Отже, ми стояли з німцями на однакових позиціях щодо ревізії цього договору. Ми сподівалися, що будемо об'єднаною країною в новій Європі, хоч і розуміли, що так звана "Нова Європа" - це буде гітлерівський СРСР! Ми готові були задля об'єднання України стати німецьким васалом. **Мої колеги хваляться, що ми почали воювати проти німців.** Ні. Це німці нас змусили з ними воювати. Я був такий самий германофіл, як і всі другі, але коли вже почали німці шукати за мною, то і я став з ними воювати. І зараз я кажу, що німці добре зробили, що нас тоді розігнали, бо ми би ніколи не мали самостійної України. Нас світ прокляв би, що ми є прислужники німецькі! **Але чекайте. Якщо Сталін уклав договір із Гітлером, то це що, було добре?** А як ми уклали договір із Гітлером, то це вже є зле? **УПА не винна ні в чому, бо тоді УПА не було!** Армія з'явилося в 1943 році на базі боротьби з гітлерівцями. То було повстання проти німців. **Зараз кажуть про "ОУН-УПА", і це є більшовицька провокація.** Була ОУН і була УПА. Хто об'єднує ОУН та УПА, той провокатор. **Я не раз говорю за кордоном з тими дивізійниками,** хто дійсно був у німецьких дивізіях, і вони кажуть, що воювали за Україну. Яку? Під німцями? А як я кажу, що ви воювали за Німеччину, то вони шаленіють. **ОУН віддала наказ не вступати до дивізії "Галичина".** **Є два націоналізми: екстремістський із еміграції, штучно привезений назад у Київ, і новий народний націоналізм, репрезентований Майданом.** На Майдані панував правдивий історичний український дух – козацький. **Ідея української самостійності була спопуляризована Помаранчевою революцією.** **Тривалий час американська історіографія базувалася на російських заготовках,** що Київ – то мама Росії. Донині частково так залишилося, й у цьому я теж бачу провину Києва. То не я чи Шевченко мусимо дбати, а українська наука. А хто очолює досі українську науку? **Нове тисячоліття в цій частині світу залежатиме від дружньої співпраці народів Центральної Європи.** У 1938 році я воював проти угорців за вільну Карпатську Україну й сидів у їхній в’язниці. А тепер інші часи. **То змінилося, вже немає війни, жодного ОУН-УПА.** Тільки співпрацею з сусідами ми можемо щось зробити для України, сьогодні дружба й лояльність означають більше, ніж спротив. **Я очолював Товариство українсько-єврейської співпраці.** Український антисемітизм був шкідливим і злочинним ідіотизмом. **Не так тії воріженьки, а як свої люди.** Росіяни тут ні до чого. Вони тільки тішаться, що хохли тут один одного їдять. І так було в Україні після Хмельницького, і так було після Мазепи, і після 1918 року, так є зараз. **УПА я оцінював і оцінюю дуже високо.** Це була моя армія, я вербував до неї добровольців. А ОУН? Це була моя партія, а Бандера й Лебедь були моїми провідниками. Але я мислив інакше, ніж вони, дискутував із націоналістами. Тільки от воєнні часи не сприяли дискусіям. **Зараз ми повинні бути всі разом.** Ми можемо мати різні погляди, але якщо хочемо мати демократичну міцну Україну - треба об'єднуватися!

--------------------

Ця стаття скомпілювана з висловлювань Євгена Стахова, які були опубліковані в книгах, інтерв’ю, сказані під час особистої розмови. Більше про білі плями в українській історії від безпосереднього її творця - у автобіографічній книзі Євгена Стахова "Крізь тюрми, підпілля і кордони. Повість мого життя", яку укладач цього тексту готує до перевидання.

Олеся Єдинак, керуючий партнер "Майстерні соціальних проектів "Єдинка"

Похожие новости

На открытый разговор приглашаем Вас в нашу группу в facebook

Реклама

Суббота, 24.08.2019

Закругление верхнее-левое

21:06Зеленский рассказал о кандидатах в премьеры

20:01Трамп пригрозил Франции "невиданными" пошлинами на вина

18:30Украинцам обещают льготы на коммуналку

17:09На свалке под Николаевом пожар

16:06Учені виявили джерело "інопланетних космічних сигналів"

15:06Новые столкновения в Гонконге

14:02На празднование в Киеве пришли Волкер и Тейлор

12:30Главврача Минспорта обвинили в закупке сомнительных лекарств для сборных

11:01День независимости Украины: куда сегодня пойти в Николаеве

10:39В Херсоне создали рекордный украинский флаг

10:21У Миколаєві визначили переможців конкурсу «Кращий підприємець року»

10:10Зеленский установил День памяти защитников Украины

10:00Врачи рассказали об основных причинах болезней сосудов

09:49Елизавета II, Макрон и Трамп поздравили Зеленского

09:35В Харькове парашютисты со всего мира собрали в небе тризуб Украины

09:23Во Франции начинается саммит G7

09:14В Николаеве открылась выставка городских пейзажей Юрия Дзинтарса

09:05На Донбассе сократилось количество обстрелов

08:56Послы G7 пожелали украинцам мира и процветания

08:48Народный календарь: Евпатий Коловрат

Архив новостей
Закругление нижнее-левое

Фоторепортажи

Самые комментируемые

Самые читаемые

Погода в Николаеве

Анонсы и реклама